НОВЕ ПРОЧИТАННЯДЖОНА ФАУЛЗА

Критика, рецензії > Наукова книга

НОВЕ ПРОЧИТАННЯДЖОНА ФАУЛЗА

НаталіяМочернюк, к. філол. н., доц., докторант кафедри української літератури Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника | 19.06.14 22:20:31

Левицька О. С. Контекстуальність хронотопу. Роман Джона Фаулза «Жінка французького лейтенанта» : монографія / Оксана Левицька. — Л. : Українська академія друкарства, 2014. — 232 с.
Монографія Оксани Левицької ґрунтується на вивченні вагомих й акту-альних питань теорії літератури — художнього часопростору і контексту. Таке теоретичне дослідження викликає великий інтерес, оскільки в останні десятиліття особливо пожвавилися студії літературних творів крізь призму хронотопу, тож є необхідність систематизувати вже зроблене в цій царині.
Горизонт очікувань щодо поняття «контекст», можливо, ще більший, адже навіть побіжний огляд наукових досліджень і публікацій засвідчує популярність контексту вже на рівні назв у конструкціях на зразок «…у контексті твору (творчості, літературного процесу, епохи тощо)». Отож на часі аналіз цих ключових термінів, за допомогою яких літературознавці намагаються розкривати секрети поетичної творчості.
Дослідження Оксани Левицької здійснене на матеріалі твору одного з найвідоміших англійських письменників ХХ ст. Джона Фаулза. Прикметно, що літературознавче освоєння творчості Фаулза в Україні суттєво випереджує перекладацькі майстерні. Наукова праця О. Левицької є вже четвертою студією за останнє десятиліття, об’єк¬том дослідження у якій стали твори Фаулза. Це свідчить як про актуальність спадщини письменника для сучасності, так і про величезний інтерпретаційний потенціал його прози.
Поетика романів Джона Фаулза, а зокрема і роману «Жінка французького лейтенанта», багатошарова і «стереоскопічна», що властиво для поетики постмодернізму, тож вибір дослідницької стратегії має вирішальне значення для адекватного прочитання його прози. Оксана Левицька вирішує на матеріалі роману Джона Фаулза комплекс складних теоретичних питань, пов’язаних передусім із часопросторовою проблематикою. Дослідниця інтегрує питання контекстуальності й часопростору у своєрідний теоретичний логарифм, розв’язання якого на матеріалі роману структурується у ґрунтовний перший розділ — «Контекст і художній часопростір: теоретичні передумови аналізу роману».
Теоретичний контекст книги складають передусім праці Нонни Хомівни Копи¬стянської, ученицею якої є авторка. Так, ключове значення для дослідження мають розділи монографії «Час і простір у мистецтві слова», (до речі, її редактором була Оксана Левицька) з розділу «Текстологія» «Текст, підтекст, надтекст, контекст як проблема порівняльного літературознавства», «Контекст як літературознавче поняття і категорія поетики роману», а також статті, присвячені вивченню поетики художнього часу і простору, свого / чужого хронотопу, вертикалі у філософському плані твору, простору природи та інші. Серед дослідників, праці яких свого часу вплинули на розробки Н. Копистянської, варто згадати С. Скварчинську, Д. Лихачова, О. Чичеріна і особливо засновника хронотопної теорії М. Бахтіна. Як пише Н. Копистянська, роботи вченого для неї, як і для багатьох інших дослідників, стали стартом, «з якого можна вирушати на пошуки нових наукових розвідок, отримати фундамент, на якому можна по-своєму будувати вертикаль спостереження вгору і вглибину, дістати імпульси, які можуть бути навіть прямо не пов’язані з дефініціями самого М. Бахтіна» (Копистянська Н. Х. Час і простір у мистецтві слова. — Л. : ПАІС, 2012. — С. 59).
Дослідниця, відштов¬хнувшись від ідей М. Бахтіна, розвинула чимало методологічно конструктивних теоретичних розробок. Необхідна заувага: в напрацю¬ваннях Н. Копистянської не фігурує поняття «інтертекст». На мою думку, її тлумачення контексту, особливо зовнішньо¬текстового, перетинається зі значенням терміна «інтертекстуальність», який уперше вжила Ю. Крістева 1967 року. По суті, обидві дослідниці розвивають вчення Бахтіна близькими шляхами, оперуючи навіть схожими термінами. Але методологія Копистянської тяжіє до засад структуралізму, а Ю. Крістева, відповідно, — до постструктуралізму. Авторка монографії не могла, безперечно, не включити теорію інтертекстуальності у своє дослідження, тим більше, що йдеться про аналіз постмодерністського твору. Робота свідчить про величезні обсяги опрацьованої літератури, зокрема й зарубіжної. Дослідниця пропонує ґрун¬товну класифікацію контекстів за різними критеріями. На мою думку, ця розробка обов’язково стане в майбутньому у нагоді теоретикам та історикам літератури, які досліджуватимуть схожу проблематику.
Монографія Оксани Левицької — композиційно струнке й цілісне дослідження, ба¬гате на оригінальні думки, нюансовані спостереження і слушні підсумки. «Практичну» частину становлять розділи: «Художній час роману Джона Фаулза „Жінка французького лейтенанта”», «Горизонтальний контекст: поетика простору», «Текст / контекст: міжтекстовий зв’язок», «Текст / кінотекст: кінорецепція прози Джона Фаулза».
Вже з другого розділу помітно, як успішно працює заявлена теорія на матеріалі Джона Фаулза. Оксана Левицька уміло аналізує текст твору. Продумані підрозділи, кожен з яких багатий фактичним та теоретичним матеріалом. По суті, кожен із підрозділів становить розвиток окремих положень із робіт Н. Копистянської. За ними можна реконструювати, як ідейні проекти дослідниці трансформуються на новому матеріалі в змістовні статті з результативними висновками. Майстерно проаналізовані домінантні концепти простору романів письменника (море, острів, берег, прірва, пустир, місто тощо). Сприяли контекстуальному прочитанню метафорики природних стихій феноменологічні дослідження Ґ. Башляра, якими скористалася авторка роботи. Відзначу вдалі цитати не лише з роману, а й з есеїстки Дж. Фаулза (збірки «Кротові нори»), що розкривають письменницькі інтенції.
Заявлений синтез методологій виправдав себе у розгляді часу і простору роману та в зіставленні твору з його кіноверсією. П’ятий розділ, у якому авторка зосереджує увагу на кінорецепціяхДж. Фаулза, особливо заслуговує на компліменти. Як зазначає О. Левицька, «екранна версія «Жінки французького лейтенанта» є своєрідним зовнішнім контекстом для прочи-тання контекстуальності роману, тим інструментарієм, який допомагає розкласти його структуру й виокремити певні її елементи, показує перекладні та неперекладні елементи його структури, ті, які становлять його ядро, і ті, які заповнюють романний простір». Дослідниця розкриває питання про складність транспонування твору в кінематограф власне через багатопланову організацію художнього часопростору твору. Екранізація роману розглянута в кінема¬тогра¬фічному контексті інтерпретації інших романів Джона Фаулза.
Монографія О. Левицької має вагоме значення в розробці теорії контексту й художнього часопростору, оскільки увиразнює важливі аспекти цих проблем. Отож можна привітати авторку з виходом у світ її книги та побажати подальшого розширення хронотопу й контекстів: сподіваюся, вона продовжить студії над творчістю англійського письменника на матеріалі інших романів, в інших аспектах та зіставленнях.

НаталіяМочернюк, к. філол. н., доц., докторант кафедри української літератури Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника
Відповісти на статтю