Критика, рецензії

"Лишивши на шкірі тремтіння літер»: поезія-перетворення стихій та пір року

Мар’яна Барабаш, кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник Інституту Івана Франка НАН України | 12.04.16

Роксолана Жаркова. СлухаТИ – море… : просто собі вір[ші]. – Львів : Норма, 2015. – 64 с. : іл.

Що це за такі «просто собі вір[ші]», які співіснують у циклічному часі року від осені до літа? Насправді це вірші від просто собі дівчини, яка вчиться і вміє відчувати море, яка і сама є морем, тобто стихією із жіночим обличчям. Тому що вона не просто та, що пише вірші, – вона дослідниця Стихій жіночого письма (в модерністській прозі Лесі Українки, О. Кобилянської, Уляни Кравченко).
Роман Григорія Войтка «Безбатченки» - урок з минулого, який варто усвідомити й зробити висновки

Критика, рецензії

Роман Григорія Войтка «Безбатченки» - урок з минулого, який варто усвідомити й зробити висновки

Тетяна Череп-Пероганич, поет, прозаїк, член НСПУ | 30.03.16

«Безбатченки» – перший літературний твір письменника і журналіста з Чернігівщини Григорія Войтка
«Яблука з небесного саду»

Критика, рецензії > Художня література

«Яблука з небесного саду»

Ак ВЕЛЬСАПАР, м. Стокгольм, Швеція | 24.03.16

Відомі українські письменники Тетяна та Сергій Дзюби порадували своєю новою книжкою «Яблука з небесного саду», в якій представлено вірші туркменською (в перекладі знаного туркменського і шведського письменника Ак Вельсапара) та українською мовами.
 «Вавилон» між Одером та Ельбою

Критика, рецензії > Художня література

«Вавилон» між Одером та Ельбою

Тетяна Анатольєва | 13.03.16

Якщо запитати у пересічної людини, з чим асоціюється у неї «Вавилон», вона, мабуть, відповість – з місцем, де змішалися різні мови; з ріками, на яких тужать за вітчизною; з вежею, що сягає неба... Для мене особисто «Вавилон» віднині в уяві поєднується ще й з ошатною антологією.
ЧЕТВЕРТИЙ  КРОК  СПІВОЧИМ  ВСЕСВІТОМ

Критика, рецензії > Художня література

ЧЕТВЕРТИЙ КРОК СПІВОЧИМ ВСЕСВІТОМ

Олег Гончаренко | 21.02.16

Тетяна і Сергій Дзюби. «Вірші 60-ма мовами світу» у 4-х томах. – Канада, Торонто: Новий Світ, 2015.

Знічев’я блукаючи якось каналами нашої телевізії, «боковим зором» начебто встиг помітити я одне зі звичайних і звичних нині «шоу-про все», в якому двоє велемудрих нікчем розпатякували «про королів і про капусту».
«На сріблястій долоні вічності»

Критика, рецензії > Художня література

«На сріблястій долоні вічності»

Димитр Христов, м. Софія, Болгарія | 19.02.16

Так вишукано називається нова книга віршів, яку створили відомі українські письменники з Чернігова – Тетяна та Сергій Дзюби. Їхня ошатна збірка вийшла болгарською мовою і рідною українською – у престижному видавництві «Богіанна» (м. Софія, Болгарія).
Праліси Миклухо-Маклая

Критика, рецензії > Художня література

Праліси Миклухо-Маклая

Надія Козловська., студентка факультету гуманітарних наук Національного університету «Києво-Могилянська академія» | 19.02.16

Крізь дрімучі праліси пасток і перешкод, як і крізь джунглі Нової Гвінеї, продирався Микола Миклухо-Маклай до своєї мети. До мети благородної – підтвердити, що людина справді гідна звання homo sapiens. Все життя присвятив він Людині, як найдосконалішому створінню природи.
ВІЧНЕ – ЗА  ПОРОГОМ...

Критика, рецензії > Художня література

ВІЧНЕ – ЗА ПОРОГОМ...

Анатолій Шкляр, член Національної спілки письменників України | 09.02.16

Література здавна була живлючим ковтком джерельної води, тим чистим повітрям, яке допомагає мислити, вселяє надію. Завдяки літературі в Україні запалювалися серця, виростали люди чесні, розумні, сповнені високими ідеями.
МЕТАФОРИКА «ПТАХОКАРДІЇ» або «ORDO AMORIS» СВІТЛАНИ МАЙЇ-ЗАЛІЗНЯК

Критика, рецензії > Художня література

МЕТАФОРИКА «ПТАХОКАРДІЇ» або «ORDO AMORIS» СВІТЛАНИ МАЙЇ-ЗАЛІЗНЯК

Богдан Завідняк, доцент кафедри філософії Українського Католицького університету | 29.01.16

Присвята СВІТЛАНІ-МАЙЇ ЗАЛІЗНЯК

Хто я - оцій столикій людві, що пливе у шторм...
«ІЛЮМІНАТОР. ЛЕТА»

Армагедон метафор, мов з Ротацій.
Прапервні подано до столу – споживай.
Не треба більше див, маніфестацій,
Cмакуй попкорн — космічний коровай.
А я ще поживу, о, мій Горацій,
Де квітне рими веселковий рай.
Хіба поети створені для рацій.
Гори воно вогнем ясним, палай!
Ще віршем дихає живе безсмертя,
Протрух миршавий колос до трухи,
Шпарини зір наблимують роки,
Наземна втіха градами пожерта.
У місті тепер в моді вояки.
Прошу не жертви - світла милосердя.
автор присвяти - Богдан ЗАВІДНЯК


Чиста жива поезія – у відтінках, гамах кольорів, доторках до душі… немовби обминає нас флером чарівної Музи: то пригубить до нестями, то пожурить до сліз, то пропече душу тривожним неспокоєм – бо не дає приспати пульсуючий нерв поета, знайшовши його у сьогоденні за віком, за фахом, за саном – та все ж відпускає у реальний світ.
НІХТО НЕ МОЖЕ ДОВГО НОСИТИ МАСКУ…

Критика, рецензії > Художня література

НІХТО НЕ МОЖЕ ДОВГО НОСИТИ МАСКУ…

Еліна Заржицька | 21.01.16

Леус, Елла. Кат / Елла Леус. – К.: Український пріоритет, 2014. – 240 с.

Людина – це канат, натягнутий між твариною і надлюдиною, – канат над прірвою.
Ніцше

Правда завжди лякає.
Елла Леус

Піддамся спокусі почати есе здаля, і це обумовлено справжнім інтересом до роману. Не приховую, «Кат» Елли Леус прочитаний мною вдумливо та із задоволенням. На диво, я не квапила себе, проводячи час з книгою...
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 ... 26