Критика, рецензії

Упереджений погляд на форум видавців у Львові

А. Судин | 03.11.08

або Продовження реляцій критика-маніяка

Прапорці, надувні кульки, музика, повно молоді і дітей, голосні рекламні оголошення, балачки про книги і шурхіт грошей...
Свято!
Або ярмарок...
Або і те і те одночасно.
Я про Форум видавців у Львові.
Але не з огляду на його щорічну радісність і романтичність. Трошки по-іншому. Якось так ідеш після його закінчення, завершення всіх дійств і думаєш. А що як глянути на нього якось так “не так”, тобто не очима екзальтованих журналістів, не так, як пишуть про то більшість, кому райдужність події затьмарює лише один-єдиний недолік -- складність проходження коридорами, тиснява і внаслідок того духота.
Тобто якщо глянути на нього іншими очима. А саме очима тих, чиїм бізнесом є книжка і в чиїх інтересах підігрівати нашу з вами любов до книжки. Та й не тільки...

Критика, рецензії

Не хочеться вже нічого писати про Форум видавців...

П. Ятвяг | 14.09.08

Із записок критика-маніяка

Від того часу, коли хотілося в ті перші роки його існування писати, заходячись у захваті, доводячи в суперечках із організаторами “столичних” заходів, що то не порівняти ні з чим, що такого ніколи не буде в Києві, проминуло надто багато часу, та й написано і проаналізовано вже немало. Та й довелося пережити всього потрошки – і бути учасником форуму, дивитися його зсередини, бути і якимось невеличким номінантом у церемонії нагородження, і навіть членом журі... Безліч журналістських спілкувань з учасниками, з відвідувачами, науковцями, з керівництвом форуму і керівництвом “конкуруючих” виставок, головами асоціацій і спілок, відвідання зарубіжних виставок, порівнянь і аналізів, що від чого, інтерв’ю, статей...
Не один раз втіха від гарних знахідок і разом з тим не одне розчарування, отримане від тих, хто прагне “європейськості”, але ніяк не позбудеться галичанського менталітету, для кого “масштабність мислення” перетворюється на свого роду бінокль, в якому всі хто “там” – спотворено величезні, а ті, що тут – мурашки, не варті спілкування...

Критика, рецензії

Ностальгія за часом, у якому ніколи не був

Радій Радутний | 09.09.08

Рецензія на повість Т.Литовченка
"До комунізму залишилось років п'ятнадцять-двадцять"

У 1999 році, коли привид комунізму вже відкрокував своє Європою, я таки в комунізмі побував. Добирався туди електричкою, досить близько - хвилин п'ятнадцять-двадцять. Дитячий садок подивився з зірочками на паркані. Лозунг на дев'ятиповерхівці - чи то про революцію, чи про рішення якогось там з'їзду. Вулиці - чистенькі, ні тобі папірців, ні пластикових баняків з-під кока-коли. Реклами навіть не видно!
Машини - рідко-рідко промайне якийсь "фолькс", а то більше жигулі з москвичами. Пролетарі ходять вулицями, справжні робітники, пролетарського вигляду, й із замащеними руками. Кіоск один бачив - але він так добре замаскувався в кущах, що картину не попсував.
Комунізм називався Чугуїв,
Гидота по-українськи

Критика, рецензії

Гидота по-українськи

Радій Радутний | 06.09.08

Рецензія на роман М.Левицької "Коротка історія тракторів по-українськи".

Те, що ми стрімко наближаємося до Заходу - звісно, приємно. Те, що разом з досягненнями цивілізації на бідолашну нашу голівоньку гепнув добрячий шматок того, що ця сама цивілізація в... е-е-е... вже використала - звісно, приємно не дуже. Те, що (будемо називати речі своїми іменами) це лайно видають на наш же національний продукт - вже геть образливо.
Ну, ви зрозуміли, про що. Так-так, саме про рецензовану книжку.
Симптоми «Книгоманії»

Критика, рецензії

Симптоми «Книгоманії»

Листвак Галина | 09.06.08

У вас перед очима постійно миготять літери? Навіть за їжею чи у транспорті ви не можете втриматися від спокуси щось почитати? На час книжкових ярмарків ваші кишені підозріло швидко порожніють? У снах ви бачите себе літературним персонажем? Не переймайтесь, у вас – книгоманія.
І, щонайнесподіваніше, її симптоми виявляють не лише в дорослих, а й у дітей…

Критика, рецензії

СВОБОДА ТВОРЧОСТІ І ТВОРЕННЯ СВОБОДИ

Ксеня Дітчук | 25.05.08

Щоб щось створити, треба чимось бути.
Й. В. Ґете
Будь-яке щоденне спілкування людей можна сприймати як творчу діяльність — фіксацію та передачу досвіду. У процесі спілкування люди як фізично, так і духовно творять одне одного, тобто формують своє суспільне життя. Таке розуміння творчості потребує додаткового фактору впливу — свободи. Адже якщо в центрі суспільства стоїть людина-творець, то здобуття свободи, боротьба за неї є неодмінною умовою соціальної творчості та засобом її реалізації. Але свобода, в свою чергу, має два виміри: свобода від чого-небудь і свобода для чого-небудь. Тож нашим завданням буде з’ясувати, що ж таке свобода творчості (від) і творення свободи (для), що є джерелом цих двох понять і чи можливе їх існування незалежно одне від одного.
Свобода як право робити те, що забагнеться, без жодних обмежень, присутня на рівні нездійсненного бажання в кожному з нас.

Критика, рецензії

Потаємне християнство...

Лайма Прядко | 18.05.08

Смоули Р. Сокровенное християнство: Путеводитель по эзотерической традиции / Ричард Смоули., Пер. с англ. А. Архиповой. – М.: ООО «Издательский дом «София», 2005. – 336 с.

Назва книги говорить сама за себе. Це саме та серцевина релігії, що знаходить відгук у глибині людського єства, незалежно від віросповідання. Захоплюючий виклад матеріалу, підкріплений багатьма науковими фактами і прикладами, зацікавить навіть тих, хто не належить до християнської традиції. Перевірено на власному досвіді. Текст спонукає виходити на нові рівні сприйняття християнського вчення, яке у своїй суті є універсальним. Автор доступно демонструє, що наука не суперечить релігії, і одна віра не суперечить іншій. Чим далі ми заглиблюємось у пізнання іманентного чи трансцендентного Бога, тим примарнішими виглядають зовнішні відмінності між світовими релігіями — це основа езотеризму. Автор знайомить нас із історичними передумовами формування сучасної християнської церкви та причинами виникнення різних її течій. Він дає не тільки теоретичні відомості, але й практичні рекомендації по самовдосконаленню, взяті з християнської езотеричної традиції. Ви дізнаєтесь дещо цікаве і деколи шокуюче, проте з присмаком істини: про світ і гріхопадіння, спасіння і гнозис, християнську космологію, євангеліє і діяння Христа та ін. Цитати з Біблії вносять свій особливий настрій у прочитання книги.
Ідеї та міркування, викладені в тексті, не є результатом творчого прозріння однієї людини, а радше нагадують певний синтез думок багатьох авторів, укладений в одну книгу. Можливо, ця праця не викличе екстазу у фахового теолога, але матиме цінність для тих, кого цікавить пізнання світу та самого себе.
Якби ви знали, паничі…

Критика, рецензії

Якби ви знали, паничі…

Оксана Думанська,доцент кафедри видавничої справи і редагуванняУкраїнської академії друкарства,письменниця | 16.05.08

Минулого Форуму київське видавництво „Грані-Т” презентувало нову серію дитячого формату, сама ідея якої нічого, окрім схвалення, не викликала. Адже виховний момент безсумнівний – дитина читає про дитинство знаменитостей і переконується, що вони всі чимось схожі на неї саму. Отже, і вона може сягнути верховин мистецтва, науки, спорту тощо, коли буде нелінивою, небоязкою, допитливою... Цей перелік дитячих чеснот можна продовжити. Але не втім річ.
Вже перша книга цієї серії, хоч і була розхвалена на всі заставки, насторожує авторською і редакторською, перепрошую, лексичною неохайністю.

Критика, рецензії

Про синє озеро і неуникні пристрасті

О. Думанська, доцент кафедри видавничої справи та редагування, УАД, письменниця | 12.05.08

( Кілька сполучених думок як невпорядкована рецензія на книгу Юти Трайбер „Синє озеро сьогодні зелене” –в-цтво „Теза”, Вінниця, 2008?)

Про культуру тексту. Нинішні скорострільні видавці мало зважають на те, скільки разів дитина прочитає неправильно написане слово, недоладну композицію зі слів, що називається реченням, а також відверті безглуздості типу хати в українському селі були обсаджені вишнями, черешнями, тополями і соняшниками.* Зацікавленим особам дам адресу сього екзерсису. В „Тезі” чи не на першому місці – відповідальність майже за кожну літеру, тому оповідь про австрійську старшокласницю Гізелу (180 стор.) можна прочитати за один вечір, прихопивши з годину-півтори ночі. Перекладач ( Олекса Логвиненко) скористався усіма пластичними можливостями українських лексем, за що йому велике спасибі від читачів-підлітків, які (може, й несвідомо...) розвинуть в собі смак до природного, не надламаного і не скуйовдженого літературного мовлення.

Про „тему та ідею”. Життя австрійських підлітків зараз мало чим відрізняється від українських, якщо мати на увазі розваги, комп’ютеризацію і раннє статеве дозрівання. Їх струшують ті ж пристрасті, внаслідок яких в одну мить з усіх боків обсідають „дорослі” проблеми випадкової вагітності і невчасного материнства/батьківства. От лише реакція мами(тата) в Україні не буде такою стриманою, як у мутер (фатер) з Австрії. Тому цю книгу радила би прочитати і батькам, аби вони сприйняли своїх дітей індиго не з позицій кайдашівського світогляду.

Про стосунки „матір-донька”.
Поки інші куняють, або тільки розплющують очі...

Критика, рецензії

Поки інші куняють, або тільки розплющують очі...

А. Судин | 02.02.08

Ця книжка потребує особливого представлення, оскільки претендує на певні “законодавчі” пріоритети. Поки хтось там збирається творити перелік славетних українців, збирає відомості про чудеса України тощо, дехто вже навіть “запатентував” своє право на це. І навіть уже диктує своє бачення.
Як зазначено на кожному з трьох видань, які вже з’явилися в Україні з цієї серії
100 великих українців.— К.: Видавництво “Арій”, 2007 — 496 с.
ISBN 978-966-8959-57-8.
1 ... 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27