Погляд з душі

Критика, рецензії

Погляд з душі

Оксана ДУманська, письменниця | 19.05.09

На цю книгу не відгукнуться літературні критики, вона не потрапить до рейтингів, її не поставлять на полицю в книгарні, бо вийшла скромним накладом і буде роздарована авторкою своїм друзям.
Маленький жовтий конвертик

Критика, рецензії

Маленький жовтий конвертик

Ірина Артемчук | 01.05.09

Знайомий усім активним користувачам Інтернету символ, який так часто з’являється внизу правого боку монітору. І ми відкриваємо такий конвертик мільйони разів, часто – цілком спокійно, без пришвидшеного пульсу і тремтіння рук. Але в багатьох любителів ICQ бувало так, що цей конвертик ставав сенсом цілого дня чи ночі, перетворював на безмежно щасливого параноїка, який забуває про все, окрім клавіатури та монітору, а звук, який супроводжує його надходження – найбажанішим на той момент.
Днями дочитала книгу, через яку було багато галасу і в Інтернеті, і в «реалі» – «Самотність в мережі» Януша Леона Вишневського». Не люблю читати рецензії наперед, але кинувши оком на декілька – до цієї книги, я почула висновок, який заінтригував: начебто автору вдалося зрозуміти жінку. Через це я одразу ж дуже критично налаштувала себе, аби з перших сторінок вловити, правда це чи типовий піар-хід. Мушу сказати, що легке сп’яніння я таки відчула одразу і всю критику вирішила відкласти, насолоджуючись смачним сюжетом. Пізніше я навіть відчула короткотривалу пристрасть до цього тексту, констатуючи в собі описаний автором «небезпечний настрій»

Критика, рецензії

Надкушене яблуко

Оксана Думанська | 23.04.09

Ризикую в черговий раз виявитися їдучо-прискіпливою особою, якій недогодиш, як сварливій свекрусі. Але тут йдеться про якість тексту, про що товчуть майбутнім видавцям-редакторам чи не з першого курсу. Ба більше! Нині тих видавців навчають практично в усіх колишніх педінститутах і навіть технікумах негуманітарного спрямування. Усім їм викладають фахові дисципліни „Основи редактоської майстерності”, „Літературне редагування” та ін. І виходить, що видавництва, перепрошую, чхати хотіли на обов’язкове (колись!) редакторське опрацювання рукопису, засилають до друку не вичитані свіжим оком тексти, а отже, прирікають на безробіття молодих фахівців і привчають читачів до такого собі шайди-байди в лексичних нормах сучасної української мови.
Отже, про популярну книгу Галини Вдовиченко „Пів’яблука”
Література на службі імперії

Критика, рецензії

Література на службі імперії

Богдан Сологуб | 04.03.09

Кілька років тому вчені зробили сенсаційне відкриття: виявляється, те, що ми бачимо, – далеко не точна картинка того, що є насправді. Як писав Козьма Прутков, коли у клітці тигр, а написано «буйвол», не вір очам своїм: перед тобою, звісно, тварина рогата… Передбачаю вашу криву скептичну посмішку, але цей принцип стовідсотково спрацьовує в тому випадку, коли ми говоримо про ірраціональне сприйняття нашого північного сусіда – Росії – у світі і деякими нашими громадянами.
Повну картину того, як насправді формувався міф Росії не як окупанта і колонізатора, як це було насправді, а як «висококультурної могутньої держави», досліджує у своїй книзі головний редактор періодичного видання центрально- та східноєвропейської тематики «Sarmatian Review» Ева Маєвска-Томпсон «Трубадури імперії. Російська література і колоніалізм», що її у перекладі українською видали «Основи».

Критика, рецензії

Тетяна Грунська та її романи

Оксана Думанська, доцент кафедри видавничої справи і редагування УАД | 26.02.09

П’ять років тому у видавництві “Каменяр” вийшла перша книга Тетяни Грунської – елегантний алігат: „Сільський роман” та „Міський роман” з визначеним жанром „Образки з життя”. Хоча вже сама назва передбачала епічну оповідь з наскрізним сюжетом, насправді це були окремі новели ( чи точніш, шкіци), мимо яких звичайна людина пройде й не озирнеться. Але зірке око Тетяни бачить у буденності і скороминущості миті людського існування в багатстві чи бідності, в зраді і вірності, в жартах і сльозах.
Слід віддати належне сміливості Тетяни, яка на зустрічах з читачами (навіть у міському парку Бучача!) читала свої образки – і віднаходила своїх майбутніх шанувальників.
Тут маю зробити відступ, оглянувши згрубша сучасний літературний процес, в якому співіснують комерційно успішні письменники, запотребовані так званою елітою, і письменники як такі, що не можуть не писати, не згадуються в різних рейтингах (хоча ми знаємо їм ціну!), самі знаходять гроші на видання і йдуть з ними до читача.
Наповнити себе непроминальними речами...

Критика, рецензії

Наповнити себе непроминальними речами...

Ірина Вовк | 24.12.08

Читала збірку передовсім заради цікавості, адже Юрко Вовк насамперед прозаїк. І важко було уявити, якими ж будуть його поетичні твори, чим може автор здивувати читача, уже звиклого до його (авторового) більш газетного стилю (нагадаю, що Юрко Вовк видавав газету, довгий час працював власним кореспондентом, представником провідних вітчизняних газет і журналів у західноукраїнському регіоні).
Провокація в літературознавстві:            Хто за?

Критика, рецензії

Провокація в літературознавстві: Хто за?

Ольга Ренн | 05.12.08

Чи потрібна провокація сучасному українському літературознавству? Безумовно! Назріла потреба розворушити не лише науковців, але й читацьку публіку. Провокаторів від літературознавства можна перерахувати на пальцях; імена, які першими спадають на думку в цьому контексті: Соломія Павличко, Оксана Забужко, Олесь Бузина… Тепер в цей скромний перелік можна додати і Володимира Даниленка, письменника, засновника літературних конкурсів «Золотий Бабай», «Коронація слова», упорядника антологій сучасної української прози і просто піарника Юлії Тимошенко. Даниленко вирішив поділитися з нами роздумами про письменника і літературний процес у книжці із поетично-безнадійною назвою. Ось що зазначено в анотації: «Лісоруб у пустелі» — провокативна спроба нетрадиційного осмислення специфіки творчого життя чотирьох письменницьких поколінь української літератури після шістдесятників. Не обтяжений канонічністю погляд автора проникає в особливості літературних містифікацій, літературного легіонерства в постколоніальній Україні, залежність творчого успіху від віку літературного дебютанта, ролі столиці й провінції в національних літературах, гонорарів в українській і світовій практиці, найпомітніших явищ сучасної української поезії, прози, драматургії».
Номінант на звання “Книга року” від радіостанції BBC

Критика, рецензії

Номінант на звання “Книга року” від радіостанції BBC

А. Судин | 01.12.08

Серед 25 книг, обраних українською редакцією відомої радіостанції зі всіх книжок, виданих в Україні за рік, і які претендують на те почесне звання “Книга року”, а також преміювання від радіостанції BBC є і одне видання, яке за жанром відповідає, мабуть, наймасовішому нині в Україні – пригодницькому. Якщо загально. До того ж, як зазначено в анотації, – із елементами фантастики. Це книжка Олександра Левченка “Диявол добра”, обговорення якої довелося випадково почути в ефірі, а оскільки книжка була під руками, то і вдалося прочитати.
Не беручись особливо аналізувати критерії відбору книжок до конкурування у 25-книжковому осінньому марафоні, зазначу лиш таке: мабуть, якщо організатори обирали цю книжку, то мали на це підстави, а отже вона того заслуговує. Бо, як підказує статистика, в Україні цього року вийде не менше 2 тисяч видань художньої літератури (за звітом за 9 місяців цифра уже навіть перевалила за ті дві тисячі), а отже відбір 25-и із них – уже щось означає.
УФО: Український фантастичний оглядач

Критика, рецензії

УФО: Український фантастичний оглядач

І. Зубрицький | 24.11.08

Якщо починати з визначень, що є що, то це не так давно засноване (поки що щоквартальне і вийшло у світ уже 5 випусків) періодичне видання з проблем жанру, який у ще недавні часи був одним із найприбутковіших і найчитаніших у світі і який поволі наче забувають в Україні – так званій “науковій фантастиці”. Хоча, зрозуміло, термін нині уже так не вживається, бо поняття фантастики розширено набагато далі, ніж тільки обговорення майбутнього розвитку технологій. Фантастика нині – це все, що стосується взагалі нереального. Сама назва свідчить значною мірою натяк на це “УФО”, наче неперекладена абревіатура іноземного UFO,тобто неопізнаний літаючий об’єкт.
“Нова проза”.

Критика, рецензії

“Нова проза”.

А.Судин | 12.11.08

Не так давно в Луцьку засновано новий видавничий проект, покликаний підтримувати достатньо скніючий в Україні літературний процес, а відтак, судячи зі всього, організувати навколо нього і книговидання. Назва його “Нова проза”. Альманах. Особисто я побачив уже аж восьмий “том”, тобто випуск, а нещодавно з’явився і дев’ятий (реалії реклами і пропаганди читання). Компанія літераторів, у ньому зібраних, якщо щодо географії (а поки що глибше я не знайомився) навіть непогана. Не те, що не тільки Луцьк, Волинь, але і віддалені куточки України. А найбільше тішить, що ось з’явився ще один проект, який наче б то живе, незважаючи на утверджену в мені думку, що в Україні досі (після 30-х років минулого століття) не відродилася культура літературної творчості. Культура в сенсі такого великого різноманіття, в якому було б повно і сміття, на якому виробляється гумус, і самого гумусу і врешті вершечків, які могли б слугувати за взірці.
(Зроблю йому маленьку безплатну рекламу:
Редакція альманаху надає можливість молодим авторам надрукувати свої твори на сторінках "Нової прози".
Надсилайте матеріали за адресою
43020, м. Луцьк-20, а/с 76
Novaproza@ukr.net
www.novaproza.privat-online.net
Передплатний індекс: 95909)
1 ... 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27