Критика, рецензії

«Американська пустеля» Персеваля Еверета

Катерина Стецюк | 07.11.10

Можливо, я б ніколи не звернула увагу на ім’я невідомого мені автора Персеваля Еверета. Його книга потрапила до мене завдяки оригінальному оформленню обкладинки, яка яскраво вирізнялася серед інших книжок на полицях книгарні – картина Енді Уорхола: дубльовані бляшанки із супом-напівфабрикатом. Назва книги «Американська пустеля».
Цей твір став бестселером у США, смішно, але американці читають пародії на самих себе з величезним захопленням. Критики «Нью-Йорк Таймс» справедливо назвали Персеваля Еверета «неперевершеним вар’ятом серйозної інтелектуальної прози».
Немає брата – знайди сестру

Критика, рецензії

Немає брата – знайди сестру

О.Думанська | 07.11.10

Про роман Надії Мориквас «Де мій брат?»

Сучасні українські прозаїки часто-густо не шукають собі читача, а намагаються чимось дошкулити йому: лексичною невправністю, синтаксичними нетрями, зверхністю високих замислів чи примітивізмом засобів впливу. Серед них багато штучно створених письменницьких імен – продукту попсової зорієнтованості видавців, які в анотаціях називають своїх авторів «майстрами», хоча вони не варті й «підмайстра». Звісно, видавець має продати наклад, тому мусить видавати бажане за справжнє. Часом спрацьовує і так званий «людський чинник», коли на шпальтах газет вихваляється писака (він чи вона) не за якісний текст, а за свої природні чесноти. Дається взнаки й брак критичної думки, яка набула ознак відгуку на з’яву нової книги: без пильного аналізу і без докірливих зауважень.
Навіть найдовші сутінки змінюються світанком...  Рефлексії з приводу «Сутінкової саги» Стефані Маєр

Критика, рецензії

Навіть найдовші сутінки змінюються світанком... Рефлексії з приводу «Сутінкової саги» Стефані Маєр

Ірина Артемчук | 15.06.10

Я зустріла промені “Світанку”, дочитавши останню сторінку заключної книги вампірської саги Стефані Маєр. Мандруючи у ”Сутінках”, милуючись “Молодим місяцем” і спостерігаючи “Затемнення” я опинилася ніби в іншому вимірі. Події “Сутінкової саги” описують інший погляд на вампірів. В чомусь це розставляння крапок над “і”, нове бачення їхньої поведінки, побуту, правил, особливостей, відчуттів. В дечому книга трохи наївна і переграна, суперечить класичним уявленням про вурдалаків. Але для мене це не було підставою для того, щоб її відкласти. Ідея вампірів-ліриків, з хорошою репутацією не нова (пам’ятаєте “Інтерв’ю з вампіром”?), але малокривавість і непотворність у вампірській класиці не дуже поширена, мабуть тому історією й захоплюєшся.
Українство на експорт

Критика, рецензії

Українство на експорт

Володимир Чернишенко | 15.04.10

Наталя Тисовська. Укус огняного змія. — К.: Наш час, 2008. — 240 с.

Якби мене запитали ще тиждень тому, хто є основною читацькою групою містичних детективів, я б не задумуючись сказав би, що домогосподарки та інша невибаглива публіка зрусифікованих міст. Власне, я й досі тієї ж думки. Хоча, прочитавши книгу Наталі Тисовської «Укус огняного змія», почерпнув багато нового для себе про цей жанр.
Фабула роману класична, я б навіть сказав, невибаглива. Існує таємничий артефакт, що передається від бабці до онуки у давньому шляхетському роді. Рід має власний склеп на цвинтарі, останню власницю артефакту вбито, і артефакт потрапляє до випадкової людини. У ході розгортання оповіді виявляється, що він є ключем до могутнього магічного предмету, за яким полює секта з претензіями на всесвітнє панування.
Кременецький Миколай

Критика, рецензії

Кременецький Миколай

Ніна Тулумбас | 02.01.10

Камаєв Юрій. Мед з дікалоном: Оповідання.— К.: KM Publishing, 2009.— 256 с.

Осінній «Медвін» рідко коли радує новинками, бо видавці стараються все новеньке привезти на «Форум», тож київська книжкова виставка постачається «за залишковим принципом». Та ще й цьогоріч через епідемію грипу відбулося аж два «Медвіни» — у листопаді й грудні, тож важко було розраховувати на велику кількість новинок. Щоправда, в цьому, як виявилося, є і свої переваги: на осінньому «Медвіні» можна було спокійно, не кваплячись, переглянути і придбати книжки, заявлені ще на «Форумі», бо ж про них уже з’явилися перші відгуки в пресі, й уже не було відчуття, що купуєш кота в мішку. Таким чином я цілеспрямовано шукала кілька книжок, і серед них — збірку оповідань Юрія Камаєва «Мед з дікалоном».
Чи варто шукати пророків за межами батьківщини?

Критика, рецензії

Чи варто шукати пророків за межами батьківщини?

"Наше слово", український тижневик, Варшава | 20.11.09

Валерій Шевчук В. Книга історій. Син Юди. – Львів: “Тріада плюс”, 2009. – 216с.
ISBN 978-966-486-048-9

Почну з маленького відступу.
Не так давно молода українська письменниця Тетяна Малярчук, яка скромно не любить називати себе письменницею, в інтерв’ю одній українській радіокомпанії сказала, що хотіла б написати якийсь такий гарний теплий спокійний світлий роман, але сама, мабуть, не зможе, тому лише буде чекати, що скоро хтось такий роман напише.
І майже в ту ж мить, коли вона те сказала, я подумав, що не треба чекати, у нас є письменник, який пише саме такі романи. Саме до них пасують такі визначення, хоча часто, як це буває зі справжніми творами, написані вони із внутрішнім нуртуванням, яке все одно здатне збурити душу. І якщо б я особисто мав причини заздрити тій майстерності і вмінням, то саме заздрив би саме цьому письменнику.
Фіолетове майбутнє

Критика, рецензії

Фіолетове майбутнє

Радій Радутний | 13.11.09

Шановний читачу, приготуйтеся, зараз підуть масові спойлери. Але не лякайтесь. Є книжки, зміст яких можна переповідати докладно, як конспектували твори незабутнього Ілліча, але нікому від того погано не буде. А чому? А тому, що інтрига у них нагнітається іншими засобами.
Заінтригував? Це добре. Тоді можна продовжувати.
«Ви поганець, пане Гам!» – небезпечно смішна книженція

Критика, рецензії

«Ви поганець, пане Гам!» – небезпечно смішна книженція

Ольга Ренн | 06.09.09

Міністерство хорошого настрою попереджає: «Обережно – весела книженція! Викликає гучний і заразливий сміх». Саме таке застереження читач бачить на палітурці нової дитячої книжечки «Ви поганець, пане Гам!». Я ж попереджати не буду, просто констатую факт – веселі нісенітниці від Енді Стентона змушують реготати й просто заливатися сміхом. Перевірено на собі! Мені здається, що така смішна сміхота «видусить» хоча б манісіньку усмішку у найпохмурішого чоловіка на світі, навіть у найзлішого злюки, поганця та справжнього фуки-беки пана Гама! Ви не знаєте, хто такий пан Гам?! О, від цього асоціального елемента раджу триматись подалі, адже пан Гам то злючий стариган з рудою бородою й налитими кров’ю очиськами, який ненавидить дітей, тварин, пустощі та кукурудзяні палички. Одного дня той негідник надумав отруїти улюбленця дітей, песика-здоровесика Джейка, що мав таку добру й лагідну вдачу, що «якби він був людино, то, мабуть, став би королем, чи принаймні автогонщиком у хвацькому шоломі». Нам дуже пощастило, що відважна дівчинка Поллі та кумедний й трохи дивакуватий Фрайді Нежурись змогли протистояти силам зла і врятували невинно отруєного! Фрайді дійсно унікальний, він «єдиний чоловік на світі, який знайшов голку в копиці сіна! Правда, то була дуже велика голка, і дуже маленька копиця. Його улюблене число – зелений, а улюблений колір – двадцять шість, хоч кольори й числа він інколи плутає. А ще Фрайді Нежурись мав найменшу в світі колекцію марок (не мав жодної)».

Критика, рецензії

Книжкові рейтинги... Рейтинги видавництв... Списки бестселерів... Чи буде воно у нас колись?

А. Судин | 04.09.09

Днями починається Форум видавців у Львові. Велика гамірна подія навколо книжок із загальним непогамовно позитивним настроєм. Зі звичним нетерпінням чекаємо, а заодно напередодні готові побалакати на різні теми щодо книжки. Наприклад...
Без сумніву, у межах форуму готується черговий конкурс книжок, які буде оцінювати компетентна комісія, і якій одні автори і видавці, звичайно, будуть дякувати і втішатися їх високій оцінці, а інші автори і видавці будуть понуро ображатися і потім не раз повторювати: “Як же ж таке виняткове моє видання можна було не помітити?! Очевидно, що все продано!”
Ну, і все піде, як завжди. Переможці будуть названі, зацікавлені газети, журнали, сайти чемно передрукують імена переможців, і буде вважатися, що тим переможцям гарно встелена дорога промоції. І що ця дорога була встелена цілком об’єктивно, себто без жодної оплати за “просування” на ринку, та й відзначені книжки почнуть відповідним чином розпродуватися. Ну, а видавництва здобудуть собі додаткові бали, щоб підняти авторитет серед покупців (чи замовників, авторів). Іншими словами публікований рейтинг це знаряддя для стимулювання збуту і елемент “піару”.
Найпригодніші пригоди, геройські герої і сміх без правил

Критика, рецензії

Найпригодніші пригоди, геройські герої і сміх без правил

Ольга Ренн | 10.07.09

На палітурці – Малий Вовчик, його погляд рішучий і непереможний, спрямований у даль, костюм – вогняно-червоний, майже як у Супермена. Він керує «снігомобілем», летить на зустріч вітру і пригодам. Світ побачила «Геройська книжка Малого Вовчика», продовження «Капосної книжки», яку за короткий час полюбили і діти, і батьки. Безперечно, «геройське» продовження має дещо іншу тональність, ніж «капосний» початок. У другій книжці вже значно більше пригод та екшену, тут тобі й автомобільні (і не тільки) переслідування, вибухи, стрілянина, викрадення і порятунок.
1 ... 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27