«НУЛЬОВИЙ ТВІР» ЯК ДОСВІД ПІЗНАННЯ: ФЕНОМЕНОЛОГІЯ РАННЬОЇ ТВОРЧОСТІ ФРАНСУА МОРІАКА

Критика, рецензії

«НУЛЬОВИЙ ТВІР» ЯК ДОСВІД ПІЗНАННЯ: ФЕНОМЕНОЛОГІЯ РАННЬОЇ ТВОРЧОСТІ ФРАНСУА МОРІАКА

Наталія Мочернюк, кандидат філологічних наук, доцент, докторант кафедри української літератури Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника | 23.11.15 7:13:43

Тарасюк Я. Нульовий твір. Ранні романи Франсуа Моріака : монографія / Ярина Тарасюк. — Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2015. — 224 с.

Творчість Франсуа Моріака віддавна знана в Україні, адже чимало творів письменника перекладено українською мовою, а також у різний час були авторитетні літературознавці, які досліджували секрети художньої творчості французького автора. До кола провідних моріакознавців можемо сміливо додати ім’я Ярини Тарасюк — авторки монографії про ранню велику прозу письменника.

Увага Ярини Тарасюк сконцентрована саме на ранніх романах Моріака, які, як стверджує дослідниця на основі огляду літературознавчих праць про письменника, фахівці не надто брали до уваги. «Дитя під ваготою ланцюгів», «Патриціанська тога», «Плоть і кров», «Місця за рангом» — ось романи, які стали об’єктом дослідження у роботі. У монографії Ярина Тарасюк переконливо доводить важливість цих творів у процесі становлення естетичного і художнього світогляду Моріака. До речі, у третьому розділі книги дослідниця підходить до ширших узагальнень, які стосуються раннього твору взагалі (було навіть уведено поняття «поетика раннього роману»), що передбачає екстраполяцію цих висновків на творчість різних авторів: «Феномен раннього твору виявляє значущість тексту для самого автора. Для письменника ранній твір є чимось більшим, ніж проголошення себе письменником, ніж самопсихоаналіз. Ранній твір виявляє онтологічну потребу писання, його неминучість. Писання тоді — це віднаходження себе унікального» (с. 169–170). Апологія раннього твору зумовлена необхідністю збереження його автентичності, самоцінності й самодостатності, адже рух від автора до тексту у Моріака призводив до автоматичного вписування його перших романів в аксіоматичний контекст католицького роману, соціальної (чи антисоціальної) проблематики, яка, як переконує Ярина Тарасюк, не вичерпує роману. Разом з тим, цікавим міг бути аспект кореспондування ранніх поетичних збірок Моріака, поява яких навіть випереджує романи, з великою прозою автора.
Різновекторний наскрізний аналіз дозволяє дослідниці реконструювати глибинність авторських задумів щодо згаданих романів. Так, у сферу вивчення входить персоносфера творів, компоненти символічного ландшафту (література, музика, природа), феномени смерті, становлення і віри, які складають основу екзистенційної проблематики вже у ранніх творах Моріака. Зазначені мотиви письменник розроблятиме й у зрілих творах. На матеріалі ранньої творчості авторка монографії простежує головні тенденції їхнього розуміння та інтерпретації письменником. «Поетологічні стратегії та проблемне поле перших трьох романів французького письменника демонструють три специфічні ознаки моріаківського письма: автобіографічність, інтертекстуальність та смислотворення. У ранніх романах оповідь зосереджена на вузлових проблемах романіста: текст дає змогу простежити не тільки за творчою лабораторією письменника, а й задемонструвати смислоконститутивну роль ранніх творів Ф. Моріака», — підсумовує Ярина Тарасюк (с. 138). Без сумніву, авторка не лише ретельна в «мікро»-аналізі деталей художнього світу французького письменника, а й сильна в поетологічних «макро»-узагальненнях.
В останній частині книги увага дослідниці зосереджена передусім на романі «Місця за рангом». Фактично саме в цій частині дослідження Ярина Тарасюк коментує і на перший погляд дещо парадоксальну назву монографії — «Нульовий твір». Так, один з підрозділів так і називається — «Теоретичне обґрунтування концепту «нульовий твір». «Отже, нульовий твір — це концепт, який схоплює ту частину твору, яка змінює самого автора (тому нульовий, що поза текстом твору не існує жодної додаткової ознаки, нуль інформації, він відбувається лише у матерії твору)» (с. 182), — таке пояснення фігурує у монографії. Спрацьовує тут і поняття «роман Шляху», запозичене у М. Мамардашвілі, філософією якого пронизані міркування дослідниці.
Варто відзначити невимушений і «прозорий» стиль книги. Вочевидь, стильова майстерність потребувала великої праці авторки над собою. У монографії філологи знайдуть не лише значущі аспекти, які помітила дослідниця в поетиці ранніх романів Ф. Моріака, а й цікаві матеріали культурологічного характеру, які зазвичай розширюють горизонти досліджень з історії літератури, привертаючи увагу більших читацьких аудиторій. Відзначу й ефективність поліметодології дослідження, до вибору й розробки механізмів якої Ярина Тарасюк підійшла дуже зважено і разом з тим сміливо.
Прикметно, що рання творчість Франсуа Моріака ще не перекладена українською мовою, тож авторка виявила свій хист до мови, наводячи уривки романів у власному перекладі. Сподіваємося, згодом вона візьметься і до перекладацької роботи, щоб подарувати українським читачам радість зустрічі з художніми творами і мемуаристикою французького письменника.
Відповісти на статтю