Перше українське видання роману “Щось лихе насуває”

Новини

Перше українське видання роману “Щось лихе насуває”

Видавництво "Вавилонська бібліотека" | 26.12.17 22:09:31

Наприкінці 2017 року у видавництві «Вавилонська бібліотека» у співпраці з видавництвом «Навчальна книга Богдан» вийшло перше українське видання роману “Щось лихе насуває”, американського письменника Рея Бредбері.
Для цієї історії Рей Бредбері повертається у Ґрінтаун, місто з “Кeльбабавого вина”, щоб розказати про незвичні пригоди двох чотирнадцятилітніх приятелів та батька одного з них, і їхню сутичку з темним мандрівним Карнавалом, яким керує Ілюстрований чоловік. Це психологічно-філософський твір з гострим сюжетом, несподіваними поворотами та вишуканою поетичною мовою, що є сплавом містики, фантастики та реалізму.
“Щось лихе насуває” – четвертий роман письменника після знаменитих “Марсіанських хронік”, “451 за Фаренгейтом” та “Кульбабового вина”. Вперше він був опублікований у 1962 році у американському видавництві Simon&Schuster під назвою Something Wicked This Way Comes, що є цитатою з п’єси “Макбет” Вільяма Шекспіра.
Українською мовою роман переклав Олег Король, редактор – Євген Гулевич, коректор – Алла Журава. Концепцію ілюстрацій та форзаців намалювала художниця Ольга Марусин, що раніше створювала візуальні образи для “Бойні номер п’ять, “Пастки-22” та “Уота”. Верстка та макет – Михайло Царик.
Книжка вийшла у співпраці з видавництвом Навчальна книга Богдан і для Вавилонської бібліотеки стала останнім виданням, створеним у форматі ко-продукції.
Посилання на книжку на сайті видавництва: goo.gl/ia2SL1

Фраґмент:
ПРОЛОГ
Перш за все, був жовтень – незвичайний місяць, як на хлопців. Інші місяці не те, що звичайні. Вони просто добрі чи погані, як пірати кажуть. Ось, наприклад, вересень поганий — починаються шкільні заняття. Серпень непоганий – до уроків ще купа часу. Липень… Липень справді чудовий: ані слова про школу. Найкращий, тут не сумнівайся, таки червень: шкільні двері розкрилися навстіж, і до вересня ще мільярд років.
А ось жовтень. Уже місяць ходиш до школи, звик до віжок, то й лямку легше тягти. Вже є час поміркувати, яку б то гидоту підкинути на ґанок старому Прікеттові. Або ж про те, як у надвечір’я тридцять першого, перед Днем усіх святих*, одягнеш кудлатий мавпячий костюм до осередку Молодіжної християнської спілки* . А коли вже доходить до двадцятих чисел місяця і над пропахлими димом сутінками нависає помаранчево-попелисте небо, здається, що ніколи не настане Геловін* із розсипом відьомських мітел та лопотом простирадел навколо.
Та одного довгого, понурого, дивного й схибленого року Геловін настав дочасно –двадцять четвертого жовтня, о третій ночі.

На той час Джеймсові Найтшейду, мешканцеві будинку № 97 на Дубовій вулиці, було тринадцять років, одинадцять місяців і двадцять три дні, а Вільямові Галловею, сусідові, – тринадцять років, одинадцять місяців і двадцять чотири дні.
Їх обох майже торкалося чотирнадцятиліття, ось-ось воно затремтить у руках.
Цього жовтневого тижня випала ніч, за яку хлопці подорослішали і назавжди розпрощалися з дитинством...

Відповісти на статтю