Нарада з питань книгодрукування пройде у Львові

http://zik.com.ua/ | 03.07.09

У зв’язку з тим, що Львівщина посідає останнє місце в Україні з вирішення проблем книгодрукування та книгорозповсюдження, Кабінет Міністрів прийняв протокольне рішення провести у Львові у вересні – жовтні цього року спеціальну нараду за участю заступників голів обласних державних адміністрацій для обговорення цієї теми.
На Львівщині створена робоча група для підготовки до цієї наради, яку очолює заступник голови Львівської ОДА Ярослав Кашуба. Однак, як зазначив голова Асоціації видавців та книгорозповсюджувачів Львівщини Михайло Ватуляк, хоч уже було заплановано три засідання, поки що жодного з них ще не відбулося.

Свято французької книги

press@ukma.kiev.ua | 10.06.09

Національний університет “Києво-Могилянська академія” (НаУКМА) та Посольство Франції в Україні проводять 12 червня 2009 р. “Свято французької книги”, на яке радо запрошують усіх своїх партнерів та друзів. Мета заходу – популяризація французької книги, зустрічі з читачами, промоція українських видавництв-учасників Програми сприяння видавничій справі в Україні “Сковорода” (за підтримки Посольства Франції в Україні та Міністерства закордонних справ Франції), презентація видань, здійснених за підтримки Програми “Сковорода”.
До програми Свята увійдуть: виставка-ярмарок книжок видавництв-учасників, (частина з них опублікована за підтримки Програми “Сковорода”), вистава Театру на ходулях (Театральний центр НаУКМА).
Головною ж подією свята стане презентація українського перекладу “Думок” видатного французького філософа Блеза Паскаля у перекладі Анатоля Перепаді та Олега Хоми (видавництво “Дух і Літера”). У презентації візьмуть участь фахівець з творчості Б. Паскаля Домінік Декот (Франція), відомий літературознавець Вадим Скуратівський та один з перекладачів «Думок» Олег Хома.

Весняний номер альманаху сучасної української літератури «Нова проза»

Ю. Сичук | 05.05.09

У 13-му томі підбито підсумки минулого року, а саме лауреатами премії часопису за найкращу публікацію стали: Наталя Добжанська (м. Луцьк), Владислав Івченко (Владюша Бар-Кончалаба) (м. Суми), Ольга Смольницька (м. Сімферополь).
У новому номері представлені твори: повість-колаж Юрія Власішена (м. Одеса) «Апокаліпсис учора, або Ран-Мон»; «Маленька повість» і «Щоденник снів» галичанки Ксенії Левків; оповідання Дмитра Мойсеєва (м. Херсон) «Під чистим небом»; підбірка оповідань львів’янки Анни Рибалки; повість Алли Рогашко (с. Верба на Рівненщині) «Благословенні дощем»; а також повість Ігоря Скрипника (м. Тлумач) «Острів», оповідання «Пояси шляхтича Рога» і «Перетворювач думок». Поетичні сторінки презентує лучанка Марина Ковальчук.
Редакція й надалі чекає на нові цікаві твори молодих авторів за адресою:

43020, м . Луцьк, а/с 76,
або
E - mail : Novaproza@ukr.net

Кого найбільше перекладають?

Ольга Ренн | 15.03.09

Твори якого автора перекладено на найбільшу кількість мов? Відповідь на це питання дає Index Translationum, покажчик перекладів ЮНЕСКО, який веде облік перекладної літератури з 1932 року і є єдиним у світі міжнародним бібліографічним довідником з перекладів. В число країн, які «найбільше перекладають» входять Німеччина, Іспанія, Франція і Японія. А так виглядає своєрідний хіт-парад авторів, твори яких є найбільше перекладеними в світі:
1. Студія Уолта Діснея (анімаційна і кіностудія (США), за мотивами мультфільмів якої випускається безліч книжок).
2. Агата Крісті (англійська авторка детективних романів).
3. Жуль Верн (французький географ, класик пригодницької літератури).
4. Володимир Ленін (творець партії більшовиків СРСР).

«Пів’яблука» – здійснення жіночих мрій

Ольга Ренн | 09.03.09

Роман Галини Вдовиченко «Пів’яблука» в мережі уже встигли «охрестити» українським аналогом відомого серіалу «Секс і місто», і це, безперечно, підігріло інтерес публіки до чергової коронованої книжки. Я не стала винятком, одразу захотіла її прочитати! Бо, як на мене, культовий для багатьох жінок різного віку, соціального статусу, професій і т.д. серіал таки вартий наслідування (Метикуваті сусіди вже давно «склепали» свою версію у вигляді кіномила «Бальзаківський вік, або всі мужики сво…»). І хоча роман «Пів’яблука» не переміг у конкурсі «Коронація слова», він так сподобався директорові видавництва «Нора-друк», що все-таки був відзначений оргкомітетом у номінації «Приз видавничих симпатій» (запроваджено вперше) та увійшов до серії «Популярні книжки».

Піст із видавництвом "Свічадо"

http://www.svichado.com | 04.03.09

...Через піст тіло стає храмом Святого Духа, куди Він може сходити. Людина належить Господеві не лише душею, але й тілом. Ми є нашим тілом, але маємо не лише тіло. І коли хочемо відкрити себе Богові, то необхідно тілесно підготуватись до цього. Піст “освячує тіло й приводить його перед престіл Господній”. Він освячує нас присутністю Небесного Отця, залишає відкритою рану, котра спрямовує наш рух до Бога, застерігає, щоб ми не шукали задоволення своїх прагнень необачно будь-де, серед людей чи у мінливій красі цього світу. Піст боронить нас від необдуманого маскування цієї рани фальшивими задоволеннями, дозволяє нам відчувати тілесно наше найсокровенніше покликання — йти Божою дорогою, бо тільки Господь зможе дати нам внутрішній спокій...

Грюн, А. Піст – Львів, “Свічадо”, 2006 – 56 с.
ISBN: 966-8744-07-1

Довідка про автора: Ансельм Ґрюн (народився 1945 року) – монах і економ бенедиктинського монастиря Мюнстершварцах, є духовним провідником і порадником багатьох людей і належить до найпопулярніших християнських авторів сучасности.

Зміст книги: Вступ.; 1. Прощення у ранній Церкві; 2. Піст як ліки для тіла і душі; 3. Піст як боротьба з пристрастями й пороками; 4. Піст і молитва; 5. Піст як шлях до просвітлення; 6. Піст сьогодні..

Джоан Роулінг нагородили Орденом почесного легіону

http://culture.unian.net/ | 05.02.09

Президент Франції Ніколя Саркозі нагородив Орденом почесного легіону відому британську письменницю Джоан Роулінг, творця всесвітньо відомої серії романів про Гаррі Поттера.

Малкович готує вишуканий сюрприз – поетів на тканині

http://culture.unian.net/ | 03.02.09

Засновник і директор першого в Україні приватного дитячого видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», редактор і письменник Іван Малкович планує видавати серію творів українських і зарубіжних поетів на тканині.

Книга Захер-Мазоха «Венера в хутрі» вийшла в українському перекладі

http://culture.unian.net/ | 03.02.09

В Івано-Франківському культурно-мистецькому центрі «Є» в українському перекладі презентували книгу австрійського письменника, уродженця Галичини, Леопольда фон Захер-Мазоха «Венера в хутрі».
Переклала знамениий твір львів’янка Наталія Іваничук. До збірки Леопольда фон Захер-Мазоха «Венера в хутрі» увійшли три повісті: «Дон Жуан з Коломиї», «Венера в хутрі» та «Місячна ніч», які принесли автору визнання.

Цікава піратська книженція. На абордаж!

Ольга Ренн | 23.01.09

Скажу відверто, ошатну книжку «Піратські історії» видавничого дому «Розумна дитина» я купила тільки тому, що її проілюструвала Євгенія Гапчинська. Гапчинська не просто одна з улюблених художниць дітей і дорослих, а й відомий постачальник щастя № 1. Тому, власне кажучи, мені було абсолютно байдуже, який там текст. Адже таких милих, веселих й кумедних піратів я ще ніколи не бачила. Та й не пірати це зовсім, а пустотливі маленькі дітки-янголята, яким прийшло на гадку уявити себе завойовниками морів, капітанами кораблів, безстрашними корсарами.

Маленький жовтий конвертик

Ірина Артемчук | 01.05.09

Знайомий усім активним користувачам Інтернету символ, який так часто з’являється внизу правого боку монітору. І ми відкриваємо такий конвертик мільйони разів, часто – цілком спокійно, без пришвидшеного пульсу і тремтіння рук. Але в багатьох любителів ICQ бувало так, що цей конвертик ставав сенсом цілого дня чи ночі, перетворював на безмежно щасливого параноїка, який забуває про все, окрім клавіатури та монітору, а звук, який супроводжує його надходження – найбажанішим на той момент.
Днями дочитала книгу, через яку було багато галасу і в Інтернеті, і в «реалі» – «Самотність в мережі» Януша Леона Вишневського». Не люблю читати рецензії наперед, але кинувши оком на декілька – до цієї книги, я почула висновок, який заінтригував: начебто автору вдалося зрозуміти жінку. Через це я одразу ж дуже критично налаштувала себе, аби з перших сторінок вловити, правда це чи типовий піар-хід. Мушу сказати, що легке сп’яніння я таки відчула одразу і всю критику вирішила відкласти, насолоджуючись смачним сюжетом. Пізніше я навіть відчула короткотривалу пристрасть до цього тексту, констатуючи в собі описаний автором «небезпечний настрій»

Культура на вагу?

Ксенія Дітчук | 03.02.09

Поняття “second hand” впевнено увійшло і міцно вкоренилося в нашому повсякденному житті. Навіть противники вживаного одягу розуміють, що боротися з цим явищем складно. З іншого боку, дехто навчився надавати second hand’у — second life, створюючи абсолютно нові витвори мистецтва...
Проте наша з вами розмова не про одяг.
Тримаю у руках кілька цікавих видань. Серед них — “The Famous Five 19: Five Go to Demon’s Rocks” Ґріда Блайтона (Hodder and Stoughton Paperbacks, 1989), “Eat Your Way to Great Sex” (Lagoon Books, 2001) та “Fish and Seafood” (Marshall Cavendish Publication Limited, 1976). Різні за цільовим призначенням, читацькою аудиторією, оформленням та поліграфічним виконанням, вони коштують однаково: від 6 до 48 грн. за кілограм (залежно від дня тижня).
Зізнаюся одразу: коли мені розповіли про книжки на вагу, я спершу подумала, що це, певно, якийсь непотріб. Адже яка розумна людина віддасть (читай — викине) хороше видання на second?

Тенденції видання сучасних антологій в Україні

Ольга Ренн | 24.11.08

За останні десятиріччя в Україні вийшло у світ чимало антологій – колективних збірників вибраних творів. Переважно, видавці, які працюють у сфері художньої або дитячої літератури прагнуть мати в репертуарі видань хоча б один такий збірник. Це зовсім не дивно, адже антологія належить до репрезентативних, «престижних» видів видань, що працює на імідж видавця. Крім того, антології мають стабільних успіх у покупців, оскільки, по-перше, в цей збірник вміщують добірні, найкращі чи підсумкові твори, а по-друге, антологія – це, як правило, видання великого обсягу, що під однією обкладинкою містить значну кількість творів певного напрямку чи теми. Певний інтерес антології представляють і для упорядників, адже упорядництво – це не лише цікава робота, але й шанс заявити про себе, продемонструвати власний погляд на поточний літературний процес та навіть самоствердитися. До художніх колективних збірників, зокрема антологій, видавці й автори-упорядники намагаються застосовувати творчі, по можливості, нестандартні й оригінальні прийоми, саме тому такі збірники надзвичайно різноманітні.

ДИСКУРСИВНІ ПРАКТИКИ УКРАЇНСЬКОЇ НАУКИ У ДЗЕРКАЛІ ВИДАВНИЧИХ РЕАЛІЙ

Н. В. Зелінська (Українська академія друкарства) | 17.11.08

Розглядаються новітні підходи до оцінки наукового дискурсу, що їх формулюють зарубіжні дослідники. Пропонуєтся використовувати інструментарій метадискурсивного аналізу у практиці наукового книговидання.

The foreign researchers’ modern approaches to the appraisal of the scientific discourse have been regarded. The proposal of using the instruments of the metadiscoursive analyse within the practise of scholarly book publishing is being formed.

ЧИТАТИ ЧИ СЛУХАТИ? ОСЬ ПИТАННЯ…

Ксеня Дітчук | 25.05.08

Колись ми просили батьків розповісти нам казочку — наші діти слухатимуть казки з музичного плеєра. Колись ми втрачали зір, читаючи фантастику під час руху поїзда, — тепер улюблені твори нам читає приємний голос актора. Колись ми намагалися не подерти обкладинку позиченого підручника — зараз усі навчальні матеріали можуть вміститися на одному мініатюрному електронному носії. Невже мине час — і бібліотеки перетворяться на музеї, куди ми водитимемо діточок розглядати видавничий антикваріат?..

Психологія в масах, або Що нас цікавить?

Лайма Прядко | 29.04.08

Ми є тим, що ми читаємо.

На підтвердження цієї думки було проведене невеличке таргетне (цільове) дослідження ринкового потоку книжкової продукції, яка пропонується читачам книгарнями і книжковими супермаркетами деяких міст України. Його обсяг обмежився ознайомленням із виданнями, які належать до масиву науково-популярних психологічних у таких містах України, як Київ, Львів, Івано-Франківськ.
Бажання отримати знання про себе і оточуючих та ефективно їх використовувати вивело психологію на масовий рівень популяризації. Зараз нею цікавляться не тільки фахівці, але й найширша читацька аудиторія, яка відрізняється між собою не тільки за соціальними ролями, але й за віком. У такій ситуації книжковий ринок виступає своєрідним індикатором тенденцій читацького попиту. Отримані дані демонструють таку картину:

Асоціативний погляд на книговидання

Галина Листвак | 26.03.08

Михайло Ватуляк — надзвичайно багатогранна особистість. Він може кілька годин поспіль з однаковим ентузіазмом розповідати про дитячі книги й фари для літаків. Саме він — успішний приклад того, як у книжкову сферу потрапляють «сторонні» люди. Колишній фахівець з електротехніки Михайло Ватуляк нині є директором найбільшої на Львівщині гуртівні «Книжкові джерела» й очолює Асоціацію видавців та книгорозповсюджувачів Львівщини.
І хоча виокремлювати особистісні грані — справа невдячна, розмова піде окремо з власником «Книжкових джерел», і окремо — з головою Асоціації видавців та книгорозповсюджувачів Львівщини.

9 міфів про колективне авторство

О. Моцяк | 18.03.08

Колективне авторство і колективні видання поки що є малодослідженими вітчизняною наукою, але щоразу набувають все більшого поширення і популярності у сфері практичної діяльності. Та очевидно через невивченість, а можливо, через багатогранність цього літературно-видавничого феномена, явище колективного авторства «обросло» низкою міфів та стереотипів. Запропоновані у цьому есе міфи так чи інакше відображаються у наукових та публіцистичних статтях, інтернет-публікаціях, однак, природно, що їхня кількість – дев’ять - умовна, а зміст іноді може бути спірним. Та все ж спробую підтвердити, або спростувати найбільш поширені міфи про колективне авторство.

«Читаймо, бо це потрібно!»

Ольга Антоник, Наталя Жмовка | 08.02.08

Скажіть, чи не одним із найголовніших питань нинішнього стану виховання нового покоління громадян України є те, як і що вони читають? І чи достатньо багато і якісно читають?
А чи займався останнім часом хтось тим, щоб дослідити це?
Минулого року перший крок у цьому напрямку здійснила Українська академія друкарства, а саме кафедра книгознавства і комерційної діяльності. І можна було б не повертатися до цього (адже ми писали свого часу коротко про конкурс) , але цього року ініціатива буде продовжена, а отже варто про неї згадати. Адже...

Методичні засади оцінки ефективності ярмарково-виставкових заходів у вітчизняному книжковому бізнесі

Микитин Т. І. | 09.09.07

Процес формування виставково-ярмаркової індустрії на вітчизняному книжковому ринку все ще триває, а точніше, переживає етап відродження: поруч із давно відомими та популярними заходами у Львові, Києві, Харкові та Одесі організовано виставки у Донецьку, Дніпропетровську, Херсоні; зростає інтерес до роздрібних книжкових ярмарків у інших регіонах України.

Погляд з душі

Оксана ДУманська, письменниця | 19.05.09

На цю книгу не відгукнуться літературні критики, вона не потрапить до рейтингів, її не поставлять на полицю в книгарні, бо вийшла скромним накладом і буде роздарована авторкою своїм друзям.

Надкушене яблуко

Оксана Думанська | 23.04.09

Ризикую в черговий раз виявитися їдучо-прискіпливою особою, якій недогодиш, як сварливій свекрусі. Але тут йдеться про якість тексту, про що товчуть майбутнім видавцям-редакторам чи не з першого курсу. Ба більше! Нині тих видавців навчають практично в усіх колишніх педінститутах і навіть технікумах негуманітарного спрямування. Усім їм викладають фахові дисципліни „Основи редактоської майстерності”, „Літературне редагування” та ін. І виходить, що видавництва, перепрошую, чхати хотіли на обов’язкове (колись!) редакторське опрацювання рукопису, засилають до друку не вичитані свіжим оком тексти, а отже, прирікають на безробіття молодих фахівців і привчають читачів до такого собі шайди-байди в лексичних нормах сучасної української мови.
Отже, про популярну книгу Галини Вдовиченко „Пів’яблука”

Література на службі імперії

Богдан Сологуб | 04.03.09

Кілька років тому вчені зробили сенсаційне відкриття: виявляється, те, що ми бачимо, – далеко не точна картинка того, що є насправді. Як писав Козьма Прутков, коли у клітці тигр, а написано «буйвол», не вір очам своїм: перед тобою, звісно, тварина рогата… Передбачаю вашу криву скептичну посмішку, але цей принцип стовідсотково спрацьовує в тому випадку, коли ми говоримо про ірраціональне сприйняття нашого північного сусіда – Росії – у світі і деякими нашими громадянами.
Повну картину того, як насправді формувався міф Росії не як окупанта і колонізатора, як це було насправді, а як «висококультурної могутньої держави», досліджує у своїй книзі головний редактор періодичного видання центрально- та східноєвропейської тематики «Sarmatian Review» Ева Маєвска-Томпсон «Трубадури імперії. Російська література і колоніалізм», що її у перекладі українською видали «Основи».

Тетяна Грунська та її романи

Оксана Думанська, доцент кафедри видавничої справи і редагування УАД | 26.02.09

П’ять років тому у видавництві “Каменяр” вийшла перша книга Тетяни Грунської – елегантний алігат: „Сільський роман” та „Міський роман” з визначеним жанром „Образки з життя”. Хоча вже сама назва передбачала епічну оповідь з наскрізним сюжетом, насправді це були окремі новели ( чи точніш, шкіци), мимо яких звичайна людина пройде й не озирнеться. Але зірке око Тетяни бачить у буденності і скороминущості миті людського існування в багатстві чи бідності, в зраді і вірності, в жартах і сльозах.
Слід віддати належне сміливості Тетяни, яка на зустрічах з читачами (навіть у міському парку Бучача!) читала свої образки – і віднаходила своїх майбутніх шанувальників.
Тут маю зробити відступ, оглянувши згрубша сучасний літературний процес, в якому співіснують комерційно успішні письменники, запотребовані так званою елітою, і письменники як такі, що не можуть не писати, не згадуються в різних рейтингах (хоча ми знаємо їм ціну!), самі знаходять гроші на видання і йдуть з ними до читача.

Наповнити себе непроминальними речами...

Ірина Вовк | 24.12.08

Читала збірку передовсім заради цікавості, адже Юрко Вовк насамперед прозаїк. І важко було уявити, якими ж будуть його поетичні твори, чим може автор здивувати читача, уже звиклого до його (авторового) більш газетного стилю (нагадаю, що Юрко Вовк видавав газету, довгий час працював власним кореспондентом, представником провідних вітчизняних газет і журналів у західноукраїнському регіоні).

Провокація в літературознавстві: Хто за?

Ольга Ренн | 05.12.08

Чи потрібна провокація сучасному українському літературознавству? Безумовно! Назріла потреба розворушити не лише науковців, але й читацьку публіку. Провокаторів від літературознавства можна перерахувати на пальцях; імена, які першими спадають на думку в цьому контексті: Соломія Павличко, Оксана Забужко, Олесь Бузина… Тепер в цей скромний перелік можна додати і Володимира Даниленка, письменника, засновника літературних конкурсів «Золотий Бабай», «Коронація слова», упорядника антологій сучасної української прози і просто піарника Юлії Тимошенко. Даниленко вирішив поділитися з нами роздумами про письменника і літературний процес у книжці із поетично-безнадійною назвою. Ось що зазначено в анотації: «Лісоруб у пустелі» — провокативна спроба нетрадиційного осмислення специфіки творчого життя чотирьох письменницьких поколінь української літератури після шістдесятників. Не обтяжений канонічністю погляд автора проникає в особливості літературних містифікацій, літературного легіонерства в постколоніальній Україні, залежність творчого успіху від віку літературного дебютанта, ролі столиці й провінції в національних літературах, гонорарів в українській і світовій практиці, найпомітніших явищ сучасної української поезії, прози, драматургії».

Номінант на звання “Книга року” від радіостанції BBC

А. Судин | 01.12.08

Серед 25 книг, обраних українською редакцією відомої радіостанції зі всіх книжок, виданих в Україні за рік, і які претендують на те почесне звання “Книга року”, а також преміювання від радіостанції BBC є і одне видання, яке за жанром відповідає, мабуть, наймасовішому нині в Україні – пригодницькому. Якщо загально. До того ж, як зазначено в анотації, – із елементами фантастики. Це книжка Олександра Левченка “Диявол добра”, обговорення якої довелося випадково почути в ефірі, а оскільки книжка була під руками, то і вдалося прочитати.
Не беручись особливо аналізувати критерії відбору книжок до конкурування у 25-книжковому осінньому марафоні, зазначу лиш таке: мабуть, якщо організатори обирали цю книжку, то мали на це підстави, а отже вона того заслуговує. Бо, як підказує статистика, в Україні цього року вийде не менше 2 тисяч видань художньої літератури (за звітом за 9 місяців цифра уже навіть перевалила за ті дві тисячі), а отже відбір 25-и із них – уже щось означає.

УФО: Український фантастичний оглядач

І. Зубрицький | 24.11.08

Якщо починати з визначень, що є що, то це не так давно засноване (поки що щоквартальне і вийшло у світ уже 5 випусків) періодичне видання з проблем жанру, який у ще недавні часи був одним із найприбутковіших і найчитаніших у світі і який поволі наче забувають в Україні – так званій “науковій фантастиці”. Хоча, зрозуміло, термін нині уже так не вживається, бо поняття фантастики розширено набагато далі, ніж тільки обговорення майбутнього розвитку технологій. Фантастика нині – це все, що стосується взагалі нереального. Сама назва свідчить значною мірою натяк на це “УФО”, наче неперекладена абревіатура іноземного UFO,тобто неопізнаний літаючий об’єкт.

“Нова проза”.

А.Судин | 12.11.08

Не так давно в Луцьку засновано новий видавничий проект, покликаний підтримувати достатньо скніючий в Україні літературний процес, а відтак, судячи зі всього, організувати навколо нього і книговидання. Назва його “Нова проза”. Альманах. Особисто я побачив уже аж восьмий “том”, тобто випуск, а нещодавно з’явився і дев’ятий (реалії реклами і пропаганди читання). Компанія літераторів, у ньому зібраних, якщо щодо географії (а поки що глибше я не знайомився) навіть непогана. Не те, що не тільки Луцьк, Волинь, але і віддалені куточки України. А найбільше тішить, що ось з’явився ще один проект, який наче б то живе, незважаючи на утверджену в мені думку, що в Україні досі (після 30-х років минулого століття) не відродилася культура літературної творчості. Культура в сенсі такого великого різноманіття, в якому було б повно і сміття, на якому виробляється гумус, і самого гумусу і врешті вершечків, які могли б слугувати за взірці.
(Зроблю йому маленьку безплатну рекламу:
Редакція альманаху надає можливість молодим авторам надрукувати свої твори на сторінках "Нової прози".
Надсилайте матеріали за адресою
43020, м. Луцьк-20, а/с 76
Novaproza@ukr.net
www.novaproza.privat-online.net
Передплатний індекс: 95909)

Упереджений погляд на форум видавців у Львові

П.Ятвяг | 03.11.08

або Продовження реляцій критика-маніяка

Прапорці, надувні кульки, музика, повно молоді і дітей, голосні рекламні оголошення, балачки про книги і шурхіт грошей...
Свято!
Або ярмарок...
Або і те і те одночасно.
Я про Форум видавців у Львові.
Але не з огляду на його щорічну радісність і романтичність. Трошки по-іншому. Якось так ідеш після його закінчення, завершення всіх дійств і думаєш. А що як глянути на нього якось так “не так”, тобто не очима екзальтованих журналістів, не так, як пишуть про то більшість, кому райдужність події затьмарює лише один-єдиний недолік -- складність проходження коридорами, тиснява і внаслідок того духота.
Тобто якщо глянути на нього іншими очима. А саме очима тих, чиїм бізнесом є книжка і в чиїх інтересах підігрівати нашу з вами любов до книжки. Та й не тільки...